Після віджимання першої партії олії виробник зазвичай добре знає, скільки літрів отримав і скільки пляшок хоче продати. А от скільки часу піде на розлив, стає зрозуміло вже під час роботи. Одна пляшка наповнюється швидко, з іншої олія стікає по горловині, а третю доводиться витирати перед наклеюванням етикетки. На сотні одиниць такі дрібниці перетворюються на кілька зайвих годин.
Для невеликого цеху не обов’язково одразу купувати автоматичну лінію. Значно корисніше спочатку налагодити послідовність операцій: підготовку тари, наповнення, закривання та пакування. Якщо кожен етап має своє місце, працювати стає простіше навіть удвох.
З чого почати підготовку до розливу
Найгірший момент для пошуку кришок — коли перші двадцять пляшок уже наповнені. Тому перед початком роботи варто перевірити всю партію тари та комплектуючих. Пляшки мають бути чистими, сухими й придатними для контакту з харчовими продуктами, а кришки — відповідати їхнім горловинам.
Окремої уваги потребує сама олія. Якщо технологія передбачає відстоювання або фільтрацію, ці операції потрібно завершити до фасування. Інакше осад може з’явитися вже в готовій пляшці, хоча під час розливу продукт виглядав прозорим.
Зручно розділити робочу поверхню на три ділянки. На першій стоїть підготовлена порожня тара, на другій відбувається наповнення, на третій пляшки закривають і перевіряють. Така організація зменшує кількість зайвих переміщень і допомагає не плутати готову продукцію з тією, яку ще потрібно закрити.
Якщо виробництво працює з кількома видами олії, між партіями необхідно очищувати обладнання відповідно до встановленої процедури. Навіть невеликий залишок попереднього продукту може вплинути на смак наступного.
Чому форма пляшки впливає на швидкість роботи
Для соняшникової, гарбузової чи лляної олії можна використовувати різні формати скляної тари. Але зовнішній вигляд — лише частина вибору. Важливо, наскільки стійко пляшка стоїть під дозатором і чи зручно її брати під час закривання.
Наприклад, висока вузька ємність може добре виглядати на полиці, проте під час ручного розливу її легше випадково зачепити. Низька пляшка з широким дном зазвичай стійкіша, хоча займає більше місця на робочій поверхні. Різницю краще перевірити на кількох зразках до закупівлі великої партії.
Підбираючи пляшка для олії, варто звернути увагу й на горловину. Вона має відповідати способу наповнення та обраному типу кришки. Якщо планується використовувати дозатор для зручного наливання, його сумісність із пляшкою теж потрібно перевірити заздалегідь.
Для олій, чутливих до світла, часто розглядають темне скло. Воно може зменшувати вплив освітлення на продукт, хоча не замінює правильних умов зберігання. Якщо виробник вибирає прозору пляшку, варто особливо уважно продумати захист готової продукції від світла.
Як уникнути втрат під час наповнення
Олія легко залишає сліди на склі, робочій поверхні та обладнанні. Навіть невелика крапля на зовнішній частині пляшки створює проблему під час етикетування: наліпка може погано приклеюватися або поступово відклеюватися.
Для ручного фасування іноді використовують прості дозатори, які допомагають контролювати кількість продукту. Проте перед роботою потрібно перевірити точність наповнення. Особливо якщо олію продають із зазначенням конкретного об’єму.
Перед запуском партії корисно виконати кілька перевірок:
- підготувати достатню кількість пляшок і кришок;
- перевірити чистоту та сухість тари;
- налаштувати дозатор на потрібний об’єм;
- переконатися, що після закривання немає підтікань;
- перевірити, чи добре тримається етикетка.
Не варто орієнтуватися лише на рівень рідини в пляшці. Через відмінності у формі скла однаковий об’єм може виглядати по-різному. Для контролю фасування потрібен відповідний метод вимірювання, а не порівняння пляшок на око.
Після наповнення важливо не залишати тару відкритою надовго. Контакт із повітрям небажаний для олій, схильних до окиснення. Тому краще працювати невеликими партіями, які можна швидко закрити й передати на наступний етап.
Що перевірити перед відправленням покупцеві
Готові пляшки потрібно оглянути ще до пакування в коробки. Особливу увагу приділяють кришкам, чистоті зовнішньої поверхні та стану скла. Якщо на пляшці є тріщина або скол, її не можна використовувати для продажу продукту.
Для доставки важливе правильне розміщення тари. Скляні пляшки не повинні вільно переміщуватися всередині коробки й ударятися одна об одну. Розділювачі або інші відповідні пакувальні матеріали допомагають зменшити ризик пошкоджень.
Окремо потрібно продумати маркування. На етикетці має бути інформація, передбачена вимогами до відповідної харчової продукції. Для невеликого виробництва зручно заздалегідь підготувати шаблон, у якому змінюватимуться лише дані конкретної партії.
Перш ніж збільшувати обсяги, варто провести пробний розлив хоча б кількох десятків пляшок. Він покаже, скільки часу займає кожна операція, де виникають затримки та чи підходить обрана тара для наявного обладнання.
Добре організоване фасування не обов’язково потребує дорогих машин. На початку важливіші правильно підібрана пляшка, точне наповнення та зрозумілий порядок роботи. Коли ці процеси налагоджені, невелике виробництво може поступово збільшувати партії без постійних втрат часу на ті самі помилки.
